СоловкиЭнциклопедия - крупнейший сайт о Соловках
Loading
Текущее время на Соловках:
:

Книга 10. Глава 2.

Соловки в истории Украины

Украинцы в Соловках. Роль соловчан в истории Украины и России

"Суворе монастирське життя приваблювало не лише богомольців, а й землеробів, які селилися навколо багатющої обителі, рубали дерева, ставили села, розчищали ліс і "спотворювали пустелю""
Василь Ключевський

 

 

 

 

"Втім, не судитиму колег. Кожен бачить те, що хоче побачити. А мене цікавила історія унікального мурованого Кремля та облаштування Соловецького табору особливого призначення (по-російськи скорочення — "СЛОН") у 1920—1930-х рр. Адже з ним пов'язані останні роки життя таких людей, як Лесь Курбас, Микола Зеров, Антон Крушельницький.

Украинский барак Соловецкого лагеря

З огляду на суворі природні умови, віддаленість від континенту (навіть нині навігація за маршрутом Кемь — Соловки можлива тільки з кінця травня по жовтень) острови архіпелагу стали місцем заслання розкольників, єретиків, вільнодумців. Серед найзнаменитіших в'язнів — співправитель Івана IV Грозного. Великий князь Симеон Бекбулатович; ігумен Троїце-Сергієвої лаври Артемій; соратник Петра, керуючий таємною канцелярією Петро Андрійович Толстой; останній отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, який просидів у "кам'яному мішку" аж 25 років і помер у віці 113 років. До речі, на запитання, чому й досі не знайдено місце поховання отамана, один зі співробітників музею чи жартома, чи серйозно сказав: боїмося, мовляв, що приїдуть українці й заберуть тлінні останки, тому й могили немає..." (Вахтанг Кіпіані. Соловки: від ГУЛАГУ до сьогодення. "Київські відомості". Київ. Цит. по тексту www.kipiani.org. 2005.)

Влада не "Cовєцька" - влада Cоловецька

"Але, звичайно, кількість і "якість" в'язнів за царя-батечка аж ніяк не порівняти з часами ВЧК-ОДПУ-НКВС. Уже 20 травня 1920 року на Соловках засновано перший трудовий табір-радгосп. 13 жовтня 1923 року було створено Соловецький табір примусових робіт особливого призначення. У 1937-1939 рр. із "СЛОНа" вийшов "СТОН" (по-російськи -"Соловецкая тюрьма особого назначения").

Багато хто й понині звинувачує Йосифа Сталіна у "викривленні ленінської лінії". Що ж... Уже за життя Володимира Ілліча "СЛОН" став лише одним із 700 виправно-трудових закладів нової Росії. "Спеціалізація" цього табору була на той час специфічною — соціалісти. До певного часу вони були соратниками ("соціал-попутниками") більшовиків. тепер же Ленін не хотів і чути про якихось есерів, меншовиків, анархістів, дашнаків. Бо всі вони були опонентами РКП(б), отже. його особистими ворогами. "СЛОН" у своєму розвитку пройшов кілька етапів. Скажімо, роки 1923-1928: 300 в'язнів — це представники аристократії та держапарату старої Росії, білі офіцери, партійці, духовенство й сектанти, трохи пізніше — ще й непмани та чекісти. На прапорі Особливого Соловецького Полку військ О.Д.П.У. було написано: "Фронтів — немає. Небезпека — є. Тримайте порох сухим!" Тоді ж у камеру монастиря потрапляє зовсім юний Дмитро Лихачов (майбутній академік намагався займатися наукою й тут збереглася його стаття в журналі "Соловецкие острова" під красномовною назвою "Картярські ігри карних злочинців".

Роки 1934—1939 внесли зміни у склад "контингенту": куркулі (постанова Раднаркому пояснювала, що таким вважається будь-який селянин, обсяг майна котрого був вищим за середній для даної місцевості), "шкідники", представники, національних партій, ухильники, "шпигуни" (тобто жителі прикордонних районів) плюс 20-30% кримінальної шпани (цих називали "соціальне близькими"). Останні були на доброму рахунку в адміністрації, бо допомагали тримати в "єжових рукавицях" "контриків".

Високий освітній і професійний ценз політв'язнів надав адміністрації можливість вирішувати значні народногосподарські завдання. На 1 жовтня 1929 року вартість острівних підприємств "СЛОНу" оцінювалася в 4 мли. 860 тис. рублів. Основні джерела прибутків: шкіряний завод, хутровий розплідник (срібляста лисиця та акліматизована зеками ондатра), торфове господарство, лісозаготівля, будівництво Кемь-Ухтинського тракту, розведення риби (під гаслом "Витіснимо куркуля та приватника!").

До початку 30-х рр. існувало й культурне життя в середовищі в'язнів. Це, зокрема, театри "ХЛАМ" і "СРАМ". Ці абревіатури означали — "Художники, літератори, артисти, музиканти" (Микита Михалков у фільмі "Стомлені сонцем" назвав так дачне селище, де жив комдив Котов) і "Союз работников Анзерской музи" (Анзер — острів на північний схід від Великого Соловецького). Був український хор під орудою Ромашенка. Хор кримінальних злочинців "Свої". видавалися газети і журнали "Новые Соловки", "СЛОН", "Соловецкий крокодил", "Соловецкие острова".

Я не розповідатиму про подробиці розстрілів і репресій — це тема окремої публікації. Проте важливо знати, що в системі ГУЛАГу "СЛОН" — "СТОН" значився під номером один. Повірте, чекістам було чим пишатися..." (Вахтанг Кіпіані. Соловки: від ГУЛАГУ до сьогодення. "Київські відомості". Київ. Цит. по тексту www.kipiani.org. 2005.)

Поделиться в социальных сетях

Расстрельные списки полны украинцами

"...Известно, что большую группу заключенных (509 человек), как и первый этап (1116), отправили для казни за пределы архипелага. В протоколе №199 между фамилиями русского Васильева и немца Гепнера в очередь на расстрел поставлен украинец Вражливый-Штанько. Протокол подписали 25 ноября 1937 года члены особой тройки во главе с начальником УНКВД Ленинградской области Леонидом Заковским. Исполнили приговор быстро — не прошло и двух недель. Более полутысячи человек, судя по документам, казнили в один день. Реабилитировали Вражливого спустя два десятилетия... (Сергей Шевченко. Правда и вымысел. Газета "2000", Киев. 14.05.2004)

Вражливый-Штанько Василий Яковлевич (Василь Вражливый), 1903 г. р., уроженец м. Опошня Полтавской губ., украинец, беспартийный, литератор. Выездной сессией Военной коллегии Верховного суда СССР 28.03.1935 г. осужден по ст. 54-8-11 УК УССР на 10 лет ИТЛ. Отбывал наказание в Соловецкой тюрьме. Особой тройкой УНКВД ЛО 25.11.1937 г. приговорен по ст. 58-8-11 УК РСФСР к высшей мере наказания. Расстрелян в г. Ленинград 8.12.1937 г.

• Поименный список украинцев, казненных во втором Соловецком этапе.

Украинцы - истязатели в Соловках

"Февраль тридцать восьмого года. Лесоповал... Лютовал февраль. Лютовал начальник нашей девятки Пугач, бывший истязатель заключенных Соловецких лагерей, не расстававшийся и здесь с палкой. Следом бегал с фанеркой и дрыном в руках нарядчик Женька Житиков. Отправляли на лесоповал кое-как одетых людей ранним, морозным утром. Матерились. Били отказывающихся идти в лес в кавказских чувяках, обмотанных тряпьем.

Подбежав на кривых ногах к доктору Роганькову, свирепый Пугач орал, мешая украинскую мову с русской речью: "Ты, ликарь, скольки зеков признал хворыми сегодня? А! Оставил в зоне тридцать двох?! Ты маешь десять рокив, схватишь еще стольки ж за свое милосердство, контра!" Роганьков, униженный и оскорбленный, и все же не теряющий своего достоинства, отвечал: "Я, гражданин начальник, врач. Если завтра больных будет в два раза больше, тоже освобожу всех". Пугач, грозя палкой, отступал. Не ровен час, вдруг самому придется обращаться к этому же врачу Роганькову.

Подконвойно выходим за ворота, строимся по четверо в ряд. Впереди женщины. Идем на работу в лес, за три километра от вахты. Женька Житиков, сделав отметку на нарядческой фанерке, уходит в свою кабинку, дневальный несет ему из столовой завтрак. Пугач, позавтракав в столовке охраны, появляется через час в оцепленном охраной квадрате хвойного бора. Заматерелый соловецкий зверюга с ходу набрасывается на стоящих у костра: "А, контра поганая! Вас что, загорать привезли сюда? Кубы, кубики давайте мне! Норму я, что ли, давать за вас буду, суки, гады, сволочи!"

Соколов Василий. Фото сайта 'Музей и общественный центр им. Андрея Сахарова' www.sakharov-center.ru Зеки разбегаются. Стучат топоры, повизгивают ручные лучковые пилы. Стелется дым от сжигаемых сучьев. С глухим стоном валятся вековые сосны, седая ель, голые березы. Я кряжую спиленную осину на дрова..." (Соколов Василий. Восемь лет ожидания. Распятые: Писатели - жертвы политических репрессий: Вып.4. От имени живых... Авт.-сост. Дичаров З. - СПб.: Просвещение, С.180-189. 1998)

Поделиться в социальных сетях

Украинские Соловки

Личное дело каждого
Журналист Вахтанг Кипиани, автор статей о Соловках и ГУЛАГе Кіпіані Вахтанг
(1971)

Народився у м. Тбілісі. Випусковий редактор програми "Один тиждень", телеканал К1. Постійний автор газет "Контракти", "Україна молода", "Свобода" (Нью-Джерсі), інтернет-видання "Українська правда". Нагороджений вищою відзнакою НРУ "За заслуги перед українським народом" (2005), Заслужений журналіст України (2005)

"Сказати, що в адміністрації Соловецького району журналістів зустрічають гостинно, було б, м'яко кажучи, перебільшенням. Секретарка кинула в мій бік вельми неприязний погляд і процідила: "Ви теж приїхали негідь усяку про нас писати?" Від такого ставлення до преси й зовсім незаслуженої упередженості мій голос зрадливо затремтів. Виправдатися не встиг. З'ясувалося, що недавно "Московский комсомолець" теж приділив увагу островам. Матеріал "Острів невезіння" став бомбою і спричинив порушення кримінальної справи (позивач — острівна влада) за фактом "наклепу та зневажання честі й сумління". Особливо прикро було читати пасаж про голод на Соловках, через який, мовляв, там поїли голубів. А голубів там як біологічного виду місцеві орнітологи не бачили споконвіку." (Вахтанг Кіпіані. Соловки: від ГУЛАГУ до сьогодення. "Київські відомості". Київ. Цит. по тексту www.kipiani.org. 2005.)

Анализ соловецких событий


Новая книга Юрия Шаповала "Невигадані історії" увидела свет в киевском изд-ве "Світогляд" (2004. 351с.). Трагическая судьба соловецких узников, расстрелянных свыше 65 лет назад... и других, постоянные попытки моральной и политической реанимации Иосифа Сталина... В книге показаны жестокая соловецкая трагедия украинских узников, а также "повелительная необходимость" 1932—1933 гг., которая... и привела к страшной трагедии голодомора... (Шевченко Владимир. Время все выявляет. "Зеркало Недели", 10.2004)