• Соловецкий книжный каталог: алфавитный список книг, брошюр, альбомов, журналов, газет, содержащих романы, повести, литературные сборники, научные статьи о Соловках (Соловецких островах).
Поэты-заключенные и лагерные стихи СЛОНа
Страница Неизвестного лагерного поэта

Айхенвальд Ю. | Аксакова-Сиверс Т. | Алексеев В. | Аркавина В. | Васильев В. | Второва_Яфа О. | Евреинов Б. | Емельянов Б. | Жигулин А. | Жумабаев М. | Зеров М. | Казарновский Ю. | Карпов П. | Кемецкий В. | Кюнерт М. | Лозина-Лозинский В. | Могильянская Л. | Плужник Е. | Русаков Г. | Стус В. | Филипович П. | Фроловский М. | Шкурупій Г. | Языкова В. | Ярославский А.
Личное дело
Евгений Павлович Цимбалюк, украинский поэт Евген Цимбалюк
(1962)

Родился на Ровенщине. Закончил филфак Ровенского пединститута. Автор поэтических сборников "Вирій" (1990), "Лаври і терни" (1998), повести "Христина" (1991), книжки для детей "Кролик, який обманув себе" (1991), краеведческого исследования "Млинівщина: погляд у минуле" (1991). Работает в ровненской областной газете "Вільне слово".

"Перед розстрілом у 1934 році український письменник Микола Вороний вигукнув у відчаї: “Боже, за віщо?!” Через декілька років ці слова у своїй прощальній сповіді повторить Валер’ян Поліщук". (Євген Цимбалюк)

Страница Валерьяна Полищука
Украинские Соловки

Соловки благодарят
Материалы для этой страницы были подготовлены и любезно предоставлены редакцией украинского интернет-журнала "Культурный Тренажер" www.kut.org.ua (Киев). Главный редактор издания - Ксения Владимирова.
(уривок з поеми)

Боже, за віщо?!
Народе, за віщо?!
Ця ноша найважча –
ноша Христа.
Усім,
хто від смертних на голову вищий,
Завжди затуляли вуста.
Не звідаєш навіть:
Де чисті джерела,
де з брудом.
Хто – справжній герой,
а хто – замаскований кат,

Хто правду, як іскру, виносив між люди,
Хто правду, як попіл, розвіював
по Соловках.
Хто із піднебесся купола скинув
І танцював по розбитих хрестах,
Хто серцем незрадно любив Україну,
А хто полюбив її лиш на словах.

Розвіють вітри,
рознесуть попелище,
І час все розкаже на зламі епох.
Та тільки на крик цей:
“Боже, за віщо?!”
Промовчать усі,
навіть Бог.
* * *

"Я був за більшовиками, чи лучше за Совітом українських народних секретарів, бо не знав, що вони не українські, а грабіжницькі, борці проти українського всього... Тепер я зненавидів оту “красну гвардію”, що не питає, хто ти, може по міркуваннях більшовик, а тільки український – зараз розстрілює". (В Поліщук. Із щоденника)

Долети
До мети,
Моє слово,
на допитах хрещене.
Хай тобі,
наче Ною,
На пальмову вість
Пощастить,
Людям вір:
На шляху до прийдешнього
Розведуть не усі з них
Покірно мости.
Я ж зостанусь тут
Серед друзів незрадних
І недругів.
Я спізнаю ненависть,
Якої ще Всесвіт не знав,
Я сплету павутиння
Своїми останніми нервами
І вловлю накінець:
В чім моя перед людством вина?
Є вина.
Зізнаюся і каюся.
Не ламався душею...
А тут упаду на коліна
Без пуття у Москву,
Без гріха закохався я,
Хоч любов твоя вища була,
Україно.
Я ж весь твій:
І душею, і тілом, і генами.
Я ж весь твій –
Ще якої хотіли держави!..
Безоглядно натомість прославлював
“генія” ,
Ти ж, неначе рабиня,
Блукала без слави.
Поверну всі борги,
Із лабетів пусти мене,
темряво.
Але годі гадать...
Годі тішитись й вірити в марево.
У моєї судьби
Дуже рання й холодна зима.
Попрошу замість слова прощального
Пісню із Малева
І на спогади щоб
Не сідав соловецький туман.
Газета “Вільне слово”. – Рівне, 1994. – 22 січня.
Solovki weather forecast Follow us on Facebook Solovki Passional